З січня 2004 року в Україні запроваджено принцип пенсійного страхування, відповідно до якого страховий стаж людині зараховується за умови сплати страхових внесків. Тобто, фактично право на пенсію матимуть лише ті громадяни, які легально одержували заробітну плату в розмірі не меншому за мінімально встановлений законодавством рівень, з 1 січня 2019 року – це 4173 грн.

Те, що відносини між роботодавцями та найманими працівниками нерідко не відповідають нормам чинного законодавства, а  заробітна плата виплачується «у конвертах» або у розмірах значно менших за мінімальний рівень – не є секретом для більшості громадян.

Влаштуватися на роботу без укладання трудового договору  можна без проблем, але через таку «нелегальну» зайнятість соціально незахищеними залишаються, в першу чергу,  самі наймані працівники.

Ненормований робочий день, відсутність оплати лікарняного та відпустки, залежність розміру заробітної плати виключно від волі роботодавця, відсутність записів у трудовій книжці та несплата внесків до Пенсійного фонду – все це неповний перелік порушень вимог трудового законодавства роботодавцями, які нехтують своїми обов’язками щодо офіційного оформлення своїх працівників.

Несумлінні роботодавці вишукують різні способи мінімізації витрат на оплату праці серед яких: оформлення працівників на неповний робочий день, укладання договорів цивільно-правового характеру, нарахування окремим працівникам заробітної плати значно більшої за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, в той час як всім іншим працівникам – на рівні мінімальної  або навіть менше.

Також трапляються випадки, коли роботодавці, які використовують найману робочу силу, ведуть подвійний  облік робочого часу, тобто працівники працюють по 10 – 12 годин на добу та ще й  без вихідних, а заробітна плата в трудовому договорі встановлена лише на рівні  мінімального розміру. Оплата роботи в надурочний час, у святкові та вихідні дні, взагалі не проводиться. Перебування робітника в такому статусі негативно впливає на рівень його пенсійного забезпечення в майбутньому та соціальні гарантії сьогодні.

Як наслідок, звертаючись за призначенням пенсії,  людина виявляє, що вона не має права на пенсійне забезпечення – у неї просто не вистачає стажу!

Адже з 01 січня 2019 року необхідний для призначення пенсії страховий стаж вже складає 26 років і надалі стаж поступово збільшуватиметься. Для тих, хто досягне пенсійного віку у 2020 році – 27 років і так до 2028 року, коли необхідний для призначення пенсії страховий стаж становитиме 35 років.

Несплата внесків не дає можливості зарахувати період трудової діяльності до страхового стажу і, як наслідок, громадяни мають пенсію, яка не відповідає їх сподіванням. Тому платити внески необхідно, бо це не лише кошти, з яких виплачують пенсії, головне – це соціальний захист кожної людини.

Виплата заробітної плати за «тіньовими» схемами перешкоджає проведенню соціальних реформ та негативно впливає на добробут кожного громадянина. Адже, одержуючи зарплату в «конверті», людина позбавляє себе гідної пенсії в майбутньому, а згода на отримання «мінімалки» передбачає мінімальний коефіцієнт заробітку, який враховується при обчисленні розміру пенсії. Тому не варто розраховувати на великий розмір пенсійної виплати при задекларованій мізерній заробітній платі.

Лише офіційне працевлаштування та високий рівень заробітної плати, з якої сплачено внески,  забезпечить гідну пенсію в  майбутньому!

Олена Бабій

завідувач сектору забезпечення наповнення бюджету

ТО УПФУ Тернопільської області